Дебоширівка козацька!- Край неляканих птахів, Вепрів,риба і грибочків, Та дівочих чорних брів. Красота!- але дороги… Не збрешу – не вищий сорт, Як на фронті – вирви-ями, Ногу зломить і сам чорт! Із півсотні кілометрів (А можливо, ще й з гачком) «Проплуганив» дід Оверко На попутних,де пішком… В ОТГ таки добрався! – Бо не може їсти-спать, В поліклініку «допхався» - Болячки підлікувать. До «сімейного» у черзі Годин зо три простояв, Коли стільчика звільнили – Впав на нього й задрімав. Як дитиночці в купелі, Йому снились диво-сни: Вже його «зремонтували», Що «дотягне» до весни! Медицина в нас на рівні!- Пореформувалася, Недарма Супрун Улянка Стільки літ старалася!- Гроші «мчать» за пацієнтом – Не спіткає нас біда!.. Діда раптом «розштовхала» Медсестричка молода. В кабінет до ескулапа Попід руки завела, Щоб оговтавсь – «нашатиром» Враз під носом провела. Лікар глянув знизу в гору, Мов ренгеном пронизав, УЗД призначив миттю: -Шкндибай звідсіль! –сказав. «Осідлав старий ковіньку, Аж на «третій» почвалав, (третій поверх лікарні) В черзі й там , під кабінетом, Ніби в чарах задрімав… Бородань зустрів Оверка, Ну, точнісінько Карл Маркс, Позіхнувши , гнівно мовив: - Та не мніться, що у вас?! Ви звідкіль сюди приперся, Що турбує в даний час, Де працюють ваші діти, Яка пенсія у вас?! Щоб дослідження без черги І як слід у нас пройти, Діду, швидше чистоганом! – Та не «жмись», а заплати! Для таких, як ви, «безгрішних», Рецептура в нас проста: Нема коштів – йдіть здорові! І живіть хоч і до ста!.. Ледь не втративши свідомість, Мовчки, без лайливих слів, Рукавом утерши сльози, З кабінету дід побрів… А надворі… місяць,зорі, Морозенко, «аж співа»! – Чи ти нині бачиш, Боже, Що із бідними бува?.. Дали пенсію жебрацьку: - Таку, кажуть, заслужив!- За піввіку у колгоспі Мінімальну заробив… Діти також без роботи, Як їм в скруті виживать? – Обездолені навіки… Топлять чим і що їдять? Про свої тяжкі хвороби Уже нічого й казать – В сімдесят лише неповних Тільки нігті й не болять… Не до жартів,коли горе В усі вікна стугонить… Де знайти стільки фінансів, Щоб всі органи зцілить?! З Дебоширівки в лікарню Неміч клята привела… Серед ночі чим доїхати До далекого села?! Тільки там мене рідненькі Щиро люблять,завжди ждуть, В солов’їному гайочку, Час нагряне… загребуть… Повернувсь старий додому, Коли півник заспівав, На ковінці, як той вершник, Ледь до хати дострибав. Але гумору не втратив – Днює з ним, лягає спать: -В українській «шкуродерні», Як без нього існувать?! Утомивсь,проте не спиться… Дід міркує сам собі: - Бач, й повітря лікарняне Помагає у біді! Вік прожив - всього набачивсь, До сих пір цього не знав: Вдома мучило безсоння, У лікарні … задрімав! Василь Копиця смт.Чорнобай Наша подяка Миколі Васильовичу UT0CK